top of page

ЗАЩИТА  ИМЕНИ и НАСЛЕДИЯ РЕРИХОВ

 

Сбор средств для восстановления деятельности

общественного Музея имени Н.К. Рериха

https://icr.su/rus/contacts/accounts.php

 

Внести разовый платеж или подписаться на ежемесячную помощь:

https://icr-su.ainox.pro/6f00398af52ebca

ФЛАГ РОССИИ.webp
ФЛАГ УКРАИНЫ.png
imgB.jpg

РІШЕННЯ

 учасників Наради реріхівських організацій України

та представників міжнародної культурної громадськості

«Спадщина Реріхів і Садиба Лопухіних»

 

16 сiчня 2021 р.

 

16 січня 2021 року в онлайн-режимі на платформі ZOOM в Україні відбулася робоча Нарада українських реріхівських організацій та представників міжнародної культурної громадськості з п’ятьох країн: України, Австрії, Німеччини, Росії, Эстонії, в тому числі з 16 міст України. Нарада проходила за участю представників Міжнародної Ради реріхівських організацій імені С. М. Реріха і Європейської Асоціації підтримки Міжнародного Центру Реріхів та його громадського Музею імені М.К. Реріха «EURASSIM».

Підставою для Наради стала публікація на новинному порталі MK.RU від 16.12.2020, в якій з посиланням на інтерв'ю директора Державного музею образотворчих мистецтв імені О.С. Пушкіна (м. Москва) Марини Лошак повідомляється про планування створення в Садибі Лопухіних «Міжнародного центру передових гуманітарних досліджень імені» Ірини Олександрівни Антонової.

Громадськості України добре відома видатна діяльність Міжнародного Центру Реріхів (МЦР) і його громадського Музею, а також відомо й про їхню трагічну долю в Росії. Багато шанувальників творчості Миколи Реріха та представники реріхівських організацій України уважно спостерігають за подіями навколо МЦР, і чергові спроби російських чиновників від культури знищити історичну пам'ять про зв'язок Садиби Лопухіних з іменами Реріхів викликають серйозну стурбованість.

У зв'язку з цим учасники Наради відзначили, що з 1989 року відповідно до побажань Святослава Миколайовича Реріха Садиба Лопухіних була виділена керівництвом Радянського Союзу для розміщення на її території громадського Центру-Музею імені М.К. Реріха. Тільки на цих умовах Святослав Миколайович Реріх передавав безоплатно спадщину своїх батьків і свої картини в СРСР. Керівництво Радянського Союзу беззаперечно прийняло умови С.М. Реріха і гарантувало їхнє виконання Постановою Ради Міністрів СРСР № 950 від 04.11.1989 р. та Постановою виконкому Мосради № 2248 від 28.11.1989 року. Після смерті С.М. Реріха влада Москви чітко дотримувалася державних зобов'язань щодо місцезнаходження громадського Музею та Міжнародного Центру Реріхів. Про це свідчить Постанова уряду Москви № 812 від 03.10.1995 р, за яким Садиба Лопухіних передавалася в довгострокову оренду на 49 років для «розміщення Міжнародного Центру Реріхів і Музею імені М.К. Реріха», а також Розпорядження Уряду Москви № 452-РП «Про передачу в безоплатне користування Міжнародною громадською організацією «Міжнародний Центр Реріхів» будівель №№ 4, 7 Садиби Лопухіних.

Понад чверть століття МЦР та його громадський Музей дбайливо зберігали спадщину Реріхів і за цей період примножили її, поповнивши колекцію дарунками меценатів. Міжнародний Центр Реріхів проводить значну дослідницьку, культурно-просвітницьку та миротворчу діяльність не тільки в Росії, але й за кордоном. За час перебування в Садибі Лопухіних Міжнародний Центр Реріхів показав себе сумлінним охоронцем і користувачем пам'ятника культури. Без копійки бюджетних коштів, за рахунок народних пожертвувань та допомоги меценатів МЦР здійснив унікальну реставрацію будівель Садиби Лопухіних, що було відзначено високими державними й зарубіжними нагородами, в тому числі Національною премією «Культурна спадщина» і премією Європейського Союзу. Генеральний директор громадського Музею імені М.К. Реріха Л.В. Шапошникова за особливі заслуги у збереженні спадщини Реріхів і розвитку музеєзнавства була нагороджена державними нагородами – орденами Дружби і «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

Але, незважаючи на всі досягнення громадського Музею, незважаючи на те, що в Садибу Лопухіних вкладені величезні НЕ державні, а всенародні кошти та інтернаціональна праця, Музей примусово був виселений з Садиби Лопухіних. Його експозиція була по-варварськи зруйнована, а багатомільйонна спадщина Реріхів, яку заповів Святослав Реріх Міжнародному Центру Реріхів, у березні-квітні 2017 року незаконно захоплена Державним музеєм Сходу за безпосередньою участю чиновників Міністерства культури РФ.

Навколо Садиби Лопухіних розгорнулися події, що не підлягають жодній логіці. Відібравши Садибу Лопухіних у Міжнародного Центру Реріхів, її передали в оперативне управління Державного музею Сходу, мотивуючи тим, що в ній створюватимуть Державний музей Реріхів. Але Державний музей Реріхів у Садибі Лопухіних так і не був створений, крім того, доля деяких безцінних раритетний речей з колекції МЦР, що були вивезені Музеєм Сходу, досі невідома.

2019 року Музей Сходу передав Садибу Лопухіних Державному музею образотворчих мистецтв (ДМОМ) імені О.С. Пушкіна під майданчик для проведення молодіжних програм. Вочевидь, що ця програма не мала успіху, оскільки у грудні 2020 року ДМОМ імені О.С. Пушкіна приймає рішення про створення в Садибі Лопухіних наукового центру імені І.О. Антонової. Звичайно, колишній директор ДМОМ імені О.С. Пушкіна була видатним діячом культури РФ, яка заслуговує подяки народу, але ж не за рахунок імен Реріхів.

Учасники Наради висловили обурення порушенням державних зобов'язань, які були надані Святославу Миколайовичу Реріху й закріплені урядовими постановами.

Учасники Наради висловили стурбованість спробою знищити зв'язок Садиби Лопухіних зі спадщиною і справами родини Реріхів, і тим віддати забуттю ім'я Реріхів на їхній Батьківщині. І це тим більш обурює, оскільки Микола Реріх – видатний художник, культурний діяч і миротворець, творець першого в світі Договору про захист культурних цінностей (Пакту Реріха і Знамена Миру), який заклав основу всім міжнародним правовим документам з охорони та захисту культурної спадщини людства, відомий і шанований у всьому світі! Художня, філософська і наукова спадщина Реріхів – це спадщина світового значення. Вона є частиною культурної спадщини всього людства. Завдяки діяльності МЦР та його громадського Музею, ідеї Реріхів в області філософії, мистецтва, науки стають частиною культурного, наукового, громадського життя в міжнародному просторі. Міжнародне Реріхівське рух бере участь у багатьох заходах Міжнародного Центру Реріхів: у виставкових проектах, семінарах, конференціях, творчих конкурсах. Насильницьке закриття громадського Музею імені Н.К. Реріха і конфіскація його експонатів призвели до порушення прав людини в області культурної діяльності не тільки російських громадян, а й міжнародної громадськості.

Учасники Наради констатують, що руйнування громадського Музею в мирний час є не менш важке порушення, ніж навмисне руйнування культурної спадщини під час збройних конфліктів.

Обурює безкарність тих, хто усвідомлено зруйнував унікальний музей і послідовно піддає Садибу Лопухіних небезпеці руйнування. Адже перше, що зробили нові власники Садиби – відключили систему клімат-контролю, яка постійно працювала у Музеї і підтримувала належний температурно-вологісний режим в старовинному особняку.

Нас вражає і той факт, що нові господарі подали позов до суду на Міжнародний Центр Реріхів, який підняв Садибу з руїн і зробив її перлиною Москви, за начебто «нанесення шкоди будівлі» з вимогою величезної компенсації в мільйони рублів. І суд не тільки прийняв позов до провадження, а й приймає рішення на користь здирників!!!

Виступи учасників Наради свідчили про те, що у відтворенні історичного вигляду пам'ятки архітектури – Садиби Лопухіних і створення в ній Міжнародного громадського Музею імені М.К. Реріха було вкладено працю і кошти української громадськості, що підтверджується наявними фотографіями і документами.

Українські волонтери реріхівських організацій України брали найактивнішу участь і в ремонтних роботах, і з благоустрою території Садиби. Скульптор зі Львова (Україна) створив меморіальні скульптури Святославу і Юрію Реріхам, які встановлені  на території Садиби. Українські художники робили скульптурні і художні твори для музейної експозиції. Майстрами з України також були зроблені різьблені барельєфи, які прикрашали Петербурзький і Руський зали, і об'ємна карта Центрально-Азіатської експедиції; запроектовані і встановлені діорами, що просторово ілюстрували твори Миколи Реріха. Бригади волонтерів з України, як і з багатьох інших країн, з перших днів реставрації Садиби Лопухіних брали участь у створенні унікального Музею, який став по справжньому МІЖ НАРОДНИМ.

Доповідачі відзначили, що не тільки розгром Музею, але й маніпуляції чиновників Мінкультури РФ щодо визначення використання Садиби Лопухіних порушують культурні права учасників міжнародного Реріхівського руху.

У зв'язку з вищевикладеним учасники Наради прийняли Рішення:

1. Висловити підтримку Міжнародному Центру Реріхів в його діяльності по збереженню спадщини Реріхів і виконанню волевиявлення С.М. Реріха щодо розміщення в Садибі Лопухіних Міжнародного Центру Реріхів та його громадського Музею імені М.К. Реріха.

2. Висловити підтримку рішенню Міжнародної робочої Наради від 20.12.20 про скликання Міжнародного З'їзду реріхівських організацій у лютому 2021 року.

3. Донести Рішення учасників Наради реріхівських організацій України до міжнародної громадськості, оприлюднивши його на З'їзді реріхівських організацій.

4. Рекомендувати учасникам Наради довести до громадськості України правдиву інформацію про реальний стан справ зі Садибою Лопухіних та спадщиною Реріхів в Росії, а також про ігнорування російськими чиновниками державних гарантій, що стосуються виконання волі С.М. Реріха, поширивши Рішення цієї Наради в соціальних мережах, на сайтах, у ЗМІ.

5. Розширювати контакти реріхівських товариств з культурними і науковими діячами України для ознайомлення з правдивою інформацією про реальний стан справ зі Садибою Лопухіних та спадщиною Реріхів, а також для залучення їх до підтримки МЦР.

6. Направити керівництву РФ Рішення учасників Наради реріхівських організацій України та представників міжнародної культурної громадськості «Спадщина Реріхів і Садиба Лопухіних».

bottom of page